Каталог статей

Храм мудрості

На площі красивий будинок стоїть,

І дзвоник шкільний урочисто дзвенить,

До класів мерщій повертаються діти,

Щоб з вчителем - другом у мріях злетіти.

Вже осінь минає,

Лист жовтий на землю спадає,

Лиш мудрості храм

Наш вічно стоятиме

І через сто років нас закликатиме:

- Люби свою землю!

- Люби своє місто!

- Школу люби, твою і мою,

І вчительку першу свою.

Минають роки, минають століття,

Забудуться всі негаразди шкільні,

А ворон старий буде свідком святим,

І повідає долю учням новим.

Зінченко Наташа